Стежками добра. Останній урок для учнів 9 класу

Стежками добра…

Сьогодні шкільний годинник зупинився до 1 вересня, до дня, коли знову відкриються двері школи і розпочнуться уроки. Хтось прийде вперше, хтось продовжить навчання…

Дев’ятикласники – це випускники, які незабаром отримають свій перший документ про освіту – свідоцтво. А далі?..

А далі будуть здобувати нові знання, такі необхідні для людини. Деякі в школі, а деякі полинуть у широкий незвіданий світ, де будуть ще й оволодівати обраною професією.

Та де б ви не були, нехай ніколи на затьмарить вашу душу зла справа. Хай тепло ваших сердець зігріває усіх – і рідних, і друзів, і навіть незнайомих людей. І тоді настане час, коли ви зможете сказати: «Я роблю важливу справу – приношу людям радість!»

Ця історія трапилась дуже давно у старовинному місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чоловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його у долонях і подумав: «Запитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках – живий чи мертвий? Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший».

Так усе і сталося.

Вловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене, о наймудріший, - живий чи мертвий?»

І мудрець, який насправді був дуже розумною людиною, відповів: «Все у твоїх руках, чоловіче».

Запитання до учнів

Як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли так відповів чоловікові?

Скажіть, від кого залежить, чого у світі стане більше – добра чи зла?

Згадайте слова з коренем «добро» (добрий, добросердний, доброзичливий, добродійний, добропорядний, доброчесний, добросусідський).

Продовжить речення:

Бути добрим – це…

Творча гра «Збери приказки та прислів’я»

Добре діло твори… (сміливо).

Добрі діла тихо ходять, а злі… (як дзвони дзвонять).

Від добра добра… (не шукають).

Хто людям добра бажає, той… (і собі має).

Добрі вісті… (не лежать на місті).

Без доброго діла немає… (доброго імені).

Роби добро скільки можеш – від цього … (не занеможеш).

За добро… (добром і платять).

Поспішайте робити добро!

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти,

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що на торжку не продається,

Що кривди розбива пласти,

Красою тулиться до серця.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящих,

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим.

Моцарт «Музика янголів»

А тепер давайте повернемось назад на дев’ять років…

Саме тоді, у 2004 році, несміливих і тендітних привели вас у школу найрідніші люди – тато і мама.

Кожному з вас вони подарували найцінніше – життя. Вам жити і дарувати життя іншим.

Хай завжди скрізь і всюди зігріває і освітлює вашу життєву дорогу полум’я символічного факела щастя… (Запалюється символічний факел).

Я хочу, щоб ви взяли собі часточку від цього факела у вигляді листівки.

Чарльз Дарвін свого часу сказав: «Якщо ви вдало оберете труд і докладете до нього душу, то щастя само знайде вас». Чи згодні ви з цим висловом?

І знову повертаємось до 1 вересня 2004 року, коли вас зустріли на порозі школи і сміливо повели по країні знань ваші перші вчителі.

У нашій школі це Альошина Л.М.

Але не всі починали своє навчання у школі №82. Тож згадайте та назвіть своїх перших вчителів.

Пригадайте, що вас вразило в перший    день навчання, що здивувало, або приголомшило?

А далі?..

А далі закінчилось навчання у початковій школі, і 1 вересня 2008 року ви стали учнями середньої ланки.

Все було за п’ять років: злети і розчарування, радість і смуток…

Але у моїй пам’яті ви такі, якими я вас поступово відкривала для себе, і якими сьогодні прийшли на цей урок: серйозними, ввічливими, людяними, веселими, інколи непередбачуваними, справжніми…

Тисячі дзвінків ви почули за дев’ять років. Чули їх по-різному. Тоді, коли поспішали на перший урок в перший клас. Тоді, коли він немов обривав цікаво проведені 45 хвилин улюбленого уроку. Іноді він був довгоочікуваним, а іноді – несподіваним. І ось сьогодні на святі для деяких він був останнім…

Незабаром для вас настане серйозний момент – ДПА.

Символічною підготовкою до неї буде невеличкий іспит: хай кожен витягне білетик із прізвищем однокласника чи однокласниці і розповість про нього чи неї… Відповідати без попередньої підготовки!

Кожен у свій час, але всі ви неодмінно досягнете своєї високої мети.

Тож ніколи не забувайте про однокласників.

Юність – пора мрій і сподівань. Добре, якщо ці чудові можливості залишаться з вами на все життя.

З цього приводу дуже корисно згадати слова російського мовознавця Дмитра Лихачова: «Нас цікавить, якими рисами має володіти випускник? Розміркованим оптимізмом. Він має уміти з готовністю і гідністю переносити усі життєві труднощі, без яких не прожити і без яких, у решті-решт, життя було б порожнє».

Справу нашого життя визначають наші особисті якості.

Ти маєш пам’ятати, що від того

Іржавіє і лист новий заліза,

Що не знаходять діла жодного для нього,

І в сирості лежить він некорисний.

Душі людській – важніше набагато:

Пороки потайні й пороки явні

До серця стежку пролягають – їх багато,

Запам’ятай із них хоч три принаймні:

По-перше – заздрість. Знищ її, неправу,

Й навчись по правді цінувать людей,

Цінити їхню вдачу, успіх, славу,

Не слухай заздрості лихих речей.

По-друге – злість. Біжи від неї, друже.

Сій доброту. Живи з повагою, обачно,

Себе суди, якщо когось осудиш,

Пробач комусь, якщо собі пробачив.

В пориві злому, в рішенні крутому

Утримайся і гніву не показуй.

Не спричини образи випадково,

Якщо ж спричиниш – вибачайсь одразу.

І третє – то коріння багатьох незгод,

Що безліч особистостей калічить, -

Лінь. Це ганебніший у всі віки порок,

Тож потурати ліні нам не личить.

Не у пустому лежанні щоденнім,

А в святі світлого, корисного труда

Шукай свій смисл, працюй завжди натхненно,

Щоб розквітала доля молода.

Людина залишається справжньою людиною в усіх духовних вимірах, доки в її серці живе пам'ять про той куточок землі, де вона народилася. Цей благословенний клаптик рідної Вітчизни є для неї святим.

Моя Україно,

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно,

Моя Україно,

Колиско-калино,

Пізнати тебе мені щастя дано…

Рідна Вітчизно, моя Україно…

Скільки в цих словах тепла, любові, ніжності!

У кожного з нас ці слова асоціюються з образом матері - рідної, єдиної, дорогої…

Ніде у світі немає такого блакитного неба, як над нашою країною.

Від любові кожного з нас залежить, яким буде майбутнє України. Любити її – це означає працювати і творити в ім’я рідної землі.

Люби людину на землі,

Та землю рідну і єдину,

І серце, й в небі журавлів,

Світанки, й в полі тополину.

Ми все уважніше вдивляємося в історію нашого народу, все частіше звертаємося до нашого минулого.

Відродженням культурної пам’яті народу є український рушник. Традиційно з рушником вітали появу дитини в родині. З ним зустрічали дорогих гостей. Його дарували старостам і зустрічали молодих після шлюбу. З ним збирали в дорогу чоловіків та синів. Проводжали людину в останню путь.

Т.Повалій «Рідна земля – Україна».

Рушник в Україні завжди був символом гостинності, на ньому підносили давню слов’янську традицію – хліб і сіль.

Хліб, коровай… Це один із домашніх оберегів, який займає найпочесніше місце. Не випадково він має круглу форму. Хліб – символ сонця у наших предків: як сонце давало життя усьому живому, так і хліб – це життя.

Шановні батьки! Спасибі вам за те, що ви подарували світу таких чудових дітей.

Традиції і звичаї народу…

У них життя, характер і душа. Тож короваєм починається нова дорога.

Незабаром діти складатимуть іспити.

Благословіть їх, шановні батьки, на щастя, на долю, на довгі літа…

Вклоніться, діти, святому хлібові, бо в ньому наше життя сьогоднішнє і майбутнє.

Якщо людина ділилася своїм хлібом з іншими – це означало, що вона має щире й добре серце і не мислить зла своєму ближньому.

Промчала весна, дев’ята весна,

У стінах нашої школи.

Про світлу весну і дружбу шкільну

Забути не можна ніколи…

Презентація «Життєпис Його Величності 9-Б класу…»

Дякую за вашу увагу.

Тепла душевного і веселих посмішок!!!