ЗМІСТ

ВСТУП..

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄПИС УЧИТЕЛЯ..

РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ, АБО ГУМАНІЗМ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО..

2.1. Створення комфортного середовища у школі

2.2. Гуманізм В.О. Сухомлинського.

2.3. Літературна спадщина В.О. Сухомлинського в сучасному моральному вихованні школярів на уроках літератури.

РОЗДІЛ 3. ПОДОРОЖ ДО ДЖЕРЕЛА СЛОВА..

ВИСНОВКИ..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах державотворення в Україні зростає роль гуманістичного виховання підростаючого покоління. В Законі України «Про освіту» метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу. Велика роль у цьому процесі належить учителю, адже школа й учителі повинні формувати особистість відповідно до вимог сьогодення: «Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється».

На сучасному етапі становлення Української держави за умови складного політичного і соціально-економічного її стану особливо відчутний негативний вплив на сучасну школу таких суспільних явищ, як посилення аморальності, злочинності, зубожіння та інше, що призводить до знецінення освіти, падіння автор:arial,helvetica,sans-serif;">Уся педагогічна діяльність ученого спрямовувалася на те, щоб «життєдайне джерело – багатство рідної мови – було відкрите для дітей із перших кроків їхнього життя».

Хто серцем відчуває слово й може передати найтонші відтінки людської думки і переживання, той піднімається на сходинку високої людської культури. І навпаки, низька мовна культура збіднює духовний світ людини. Із живої думки і слова «почалося становлення людини: мисль, утілена в слово, підняла нас над природою, над усіма речами і явищами, над епохами і століттями. Слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів; у ньому закарбувалася душа, звичаї, традиції, радості і болі народу – всі його духовні цінності, творені століттями».

Оволодіння культурою слова є неодмінною передумовою успішного навчання і розумового розвитку дитини. Слово й думка нерозривно пов'язані. Коли учень учиться висловлювати думку, він обов'язково вдосконалює і мислення. Вираження думки словом дає змогу заглиблюватись у суть пізнаваного.

Сухомлинський радить вести дітей до невичерпного й вічно нового джерела знань – у природу: в сад, у ліс, на берег річки, в поле. Звертати увагу на найтонші відтінки кольорів, звуків, рухів. Розкрити дітям людську працю як творчість. Усе це має відображатися в слові.

У Павлиській школі присвячувалися спеціальні уроки таким словам, як зоря, вечір, степ, поле, річка, дзюрчить, мерехтить, гримить...

В. Сухомлинський учив дітей замислюватися над словом: що воно означає і коли його краще вживати. Для цього вже в початкових класах учні мали записну книжечку – «Словесна скринька». До неї занотовували слова, які здавалися цікавими чи незрозумілими. Вчитель потім пояснював дітям значення або емоційне забарвлення слова. У «Словесну скриньку» вміщувалися також звороти, фрази, речення, що сподобалися учневі.

Подорожі до джерел живого слова тривають і в підлітковому віці та в роки юності. Твориться скарбниця рідної мови, а одночасно проходить активний процес розумового, морального й естетичного виховання. Адже слово не тільки розгортає понятійну систему, а й впливає на діяльність емоційної сфери мозку. «Я не уявляю викладання мови, – переконував В. Сухомлинський, – без походів і екскурсій по рідному краю, без споглядання картин природи, без вияву почуттів у словах. На березі річки, в полі, біля нічного багаття, в курені під тихий шум осіннього дощу я вчу дітей висловлювати думку про те, що їх оточує. Радію, що моя любов до слова передається дітям, захоплює їхні думки й почуття. Вони відчувають красу, аромат, найтонші відтінки слова, творять свої оповідання-мініатюри про природу, складають вірші. Чутливість до краси слова – це величезна сила, що облагороджує духовний світ дитини. У цій чутливості одне з джерел людської культури» [8, с. 34].

Добра обізнаність Сухомлинського з особливостями мовлення учнів дала йому змогу визначити оптимальний варіант творчих робіт.

Ось деякі теми творів, що їх писали учні.

5-й клас. Вранішня і вечірня зоря. За вікном осінній дощ. Багряний захід сонця. На сіножаті. Перший осінній заморозок. Птахи відлітають у вирій. Вечір у лісі. Лелеки. Для чого людина живе на світі. Друзів пізнають у біді. Світ через краплю води.

6-й клас. Під лежачий камінь вода не тече (твір за прислів'ям). Яка людина є для мене прикладом. Яких кольорів і відтінків набуває листя, що опадає. Як змінюється степ пізньої осені. У лісі взимку. Весняні струмки. Твір за картиною А.Куїнджі «Українська ніч». Чи можна виявити стійкість, мужність у мирний час. Що для людини найдорожче в житті.

7-й клас. День «бабиного літа». Зимовий день у лісі. Степ восени. Вечірня зоря зимового дня. Твір за картиною-портретом О. Венеціанова «Дівчина з волошками». Мої думки про людей, що загинули за свободу і незалежність своєї батьківщини. Шила в мішку не сховаєш. Куй залізо, поки гаряче (твір за прислів'ям). Для чого нам потрібні знання. Нехай ніколи не буде війни.

8-й клас. Веселка. Цвітуть яблуні. Місячна ніч на Дніпрі. Жайворонок у блакитному небі. Як росте трава. На кого я хочу бути схожим. Мій улюблений герой у художній літературі і в житті.

9-й клас. Осінь у саду. Сонячний димовий день. Пам'ятний день мого дитинства. У чому щастя. Твір за картиною А. Куїнджі «Березовий гай». На кого я рівняюсь у житті (мій ідеал).

10-й клас. Бережи честь змолоду. Що я люблю і що я ненавиджу. Весняні краплі. Солов'ї у гаю. Перший день жнив. Степ літнього дня. Літній ранок. Твір за картиною В. Сєрова «Дівчина з персиками». Птахи відлітають у вирій.

ВИСНОВКИ

Таким чином, проведене нами дослідження педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського дозволило виділити такі риси гуманістичної педагогіки, як знання індивідуальних і вікових особливостей учнів, чуйне ставлення і прихильність до дітей, любов і доброзичливе ставлення до них, повага до людської гідності, побудова освітнього процесу на основі активності та творчості учнів.

Любов до дитини, утвердження добра, виховання красою – це три константи, три кити гуманної педагогічної системи Сухомлинського. Всі вони взаємозалежні і фактично знаходяться в органічній єдності.

Чим більше суспільство самоорганізується, тим більше у нього з'являється прагнення до самовдосконалення, тим більше воно починає приділяти уваги школі, проблемам виховання. І тоді обов'язково актуалізується інтерес до спадщини Сухомлинського. Це закономірно, оскільки на свідомому чи навіть підсвідомому рівні викристалізовується думка, що, за словами Сухомлинського, «все життя людини, все життя нашого суспільства залежить у вирішальному ступені від того, яким буде моральний стрижень у нашої людини».

Можна стверджувати, що розроблені В.О. Сухомлинським принципи, зміст, форми і методи розвитку та виховання моральних почуттів являють собою в даний час великий науковий і практичний інтерес і повинні систематично вивчатися, творчо розвиватися та використовуватися в системі виховання в сучасній школі.

Видатний педагог XX ст. виріс у селянському середовищі, на особистому досвіді навчався мудрості народної педагогіки, разом із народом переживав трагедію Вітчизняної війни та в повній мірі відчув велич, непохитність людського духу. Він воістину «соком мозку і кров'ю серця» (Луначарський) творив себе як гуманіста, людину культури, різнобічної освіченості, ростив колектив педагогів-однодумців, будував і удосконалював життя школи, зробивши її вогнищем духовно-морального становлення особистості. Володіючи не тільки педагогічним, але і літературним даром, Сухомлинський виклав свій найбагатший, унікальний досвід, свої філософсько-педагогічні погляди в численних статтях, книгах, залишив велику рукописну спадщину.

У своєму останньому напутті випускникам Павлиської середньої школи, уже смертельно хворий, В.О. Сухомлинський так говорив юнакам і дівчатам, що вступають у життя: «Людській силі духу немає межі. Немає труднощів і поневірянь, яких би не могла здолати людина. Не мовчазно перетерпіти, перестраждати, але здолати, вийти переможцем, стати сильніше. Найбільше бійтеся хвилини, коли труднощі будуть здаватися вам непереборними, коли з'явиться думка відступити, піти по легкому шляху».

У цих словах весь В.О. Сухомлинський - гуманіст, мислитель, педагог.

Творчість Сухомлинського з кожним роком привертає все більш пильну увагу світової наукової і педагогічної громадськості, як у нашій країні, так і за кордоном. І це не випадково. Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, внесла вклад як у теорію, так і в практику утворення і виховання, але і склала значний, революційний етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – К.: Радянська школа, 1973. – 244 с.

2. Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. – М.: Молодая гвардия, 1970. – 336 с.

3. Антонець М. Великий українець, славетний педагог-гуманіст і дитячий письменник. До 90-річчя з дня народження Василя Сухомлинського // Освіта України. - 2008. - № 65.

4. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М.: Просвещение, 1987. – 190 с.

5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 5 т. Т.2. - К., «Рад. Школа», 1976. – 670 с.

6. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 5 т. Т.3. - К., «Рад. Школа», 1977. – 670 с.

7. Стеценко К. Спогади, листи, матеріали / Упор. Є.Федотов. - К.: Музична Україна, 1981. - 480 с.

8. Зязюн І.А., Родчанін Є.Г. Морально-естетичні погляди В.О. Сухомлинського. – К.: Знання, Сер. 7, № 11, 1980. – 47 с.

Батьки В.О. Сухомлинського

Улюблена робота

«Школа радості»

Педагогічні думки

Селище Павлиш. Надгробок Василя Сухомлинського